На вічнім шляху до Шевченка

Не поет - бо це ж до болю мало,

Не трибун - бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все - "Кобзар Тарас"

Він, ким зайняло і запалало.

                              Є. Маланюк

На початку березня ми щороку відзначаємо Шевченківські дні. 9 березня в сільській бібліотеці для учнів 4 класу бібліотекарем Рогозою В.А. організовано літературна мандрівка "На вічнім шляху до Шевченка". Учням була представлена цікава розповідь про життєвий шлях Шевченка від кріпака до вільної людини. Заглибитись в духовну спадщину письменника, відчути його невмирущі слова домогла користувачам книжкова виставка "Шевченкові думки переживуть віки". 

Цвіт рідного слова

Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом,з попередніми поколіннями. Для нас, українців, найближча до серця мова нашого народу - українська. Вона - цілюще джерело, яке наповнює спраглих і живить коріння нашого народу! Про красу, мелозвучність, різнобарв'я, глибину рідної мови діти могли дізнатися під час мовознавчої години "Цвіт рідного слова" проведеної 21-го лютого у сільській бібліотеці для учнів 4 класу до Міжнародного дня рідної мови. Також оформлялась книжкова виставка "Моя ти рідна, горда мова".

Крізь пекло афганської війни.

      Ти – вічний біль, Афганістан,

  Ти – наш неспокій.

    І не злічить глибоких ран

    В борні жорстокішій

    І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

    Не всі вернулися сини із тих ночей…

    Вже багато літ, як прийшли назад додому,

    Та до цих пір чує душа війни оскому,

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Саме цього дня  1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом десяти років брали участь у війні на території цієї країни.

Афганська війна – сама трагічна сторінка історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна.

Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя  українців і залишила по собі невиліковні рани у 150 тисячах українських родин.Багато горя принесла війна в родини простих українців.

Проте й досі за ті  рішення доводиться розраховуватися життями і долями солдат та офіцерів, які там воювали.

По різному склалася доля юнаків, які повернулися живими з Афганістану. Важкою була адаптація до мирного життя, напевно, не легшою, ніж випробування боями.

Ще й досі сняться їм гори, походи, стрілянина бою, і друзі, яких втратили, або зранені і душевно спустошені повернулися додому. Сьогодні не нам судити щодо правомірності дії керівництва тодішнього СРСР і вводу радянських військ в Афганістан. Потрібно з розумінням відноситися до цього і не забувати, в які часи, і при яких обставинах воювали наші солдати та офіцери. Вони приймали присягу  і виконували накази. Нехай неправильність рішень залишиться на совісті колишніх керівників держави, а ми назавжди повинні пам’ятати про великий подвиг  воїнів-афганців.

15 лютого - до 28ї - річниці виведення військ з Афганістану сільська бібліотека разом з школою для учнів 5-9 класів організували зустріч "Крізь пекло афганської війни" з колишнім афганцем Кононенко С. Ф. Він розповів про те, що бачив і відчував в той час. Був продемонстрований відеоматеріал про події афганської війни та її наслідки. Учні розповідали вірші. Цим заходом вшанували пам'ять тих, хто загинув у цій війні і тих, хто повернувся.

Також у сільській бібліотеці, бібліотекар Рогоза В.А. для учнів 4 класу презентувала тематичну ілюстровану виставку "Афганістан: подвиг, біль, пам'ять.